Копійка-чешуйка московське царство

• Напис — велика “Е” посередині і “О” внизу — це залишки слова “ОЛЕКСЕЙ” або “ВЕЛИКИЙ”. Такий жирний шрифт з округлими літерами — це 1650-1660-ті роки.
• Вершник — спис навскоси, кінь, плащ. Рельєф вже підтертий, бо срібло м’яке, але поза вершника класична для копійки.
Факти
Як робили. Срібний дріт різали на шматки за вагою, сплющували і били молотом між штемпелями. Через це форма завжди неправильна і малюнок обрізаний. За форму її і прозвали “чешуєю”.
Титул. Напис ЦРЬ IКНАSЬ ВЕЛIКI — “Цар і Великий Князь” — вперше з’явився за Івана IV після 1547 року і тримався до Петра I.
Копійка і денга. Після реформи 1535 року північна “новгородка” стала вдвічі дорожчою за денгу і отримала назву копійка — від списа “копье”. Для неписьменних зробили різницю: копійка — зі списом, денга — з шаблею.
Назва грошей. Слово денга прийшло від тюркського tanga — монета Золотої Орди, а “деньги” — це множина від неї.
Легенди
Про стертість. Кажуть, чим сильніше стертий вершник, тим більше рук бачила монета. Такі екземпляри вважали щасливими для торгівлі.
Про “Е”. Велику “Е” в центрі називали “вікном” — через неї начебто видно, чи справжнє срібло.
Про царя. Писати повний титул на такій крихті наказав Іван Грозний, щоб кожен селянин знав, що перед ним гроші царя, а не князя.