Копійка-чешуйка московське царство

На першому фото — аверс: вершник зі списом, що скаче вправо. Це Святий Юрій Змієборець, пізніше став гербом Москви.
На другому фото — реверс: напис в 4-5 рядків кирилицею. Тут читається …ЦРЬ И… — типове ЦАРЬ И ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ ИВАН ВСЕЯ РУСИ.
Схоже на копійку Івана IV Грозного (1547-1584) або перших Романових, зроблену по тій же технології. Псковський або Новгородський двір.
Факти
1. Чому вона така крива?
Це дротові гроші. Технологія проста і геніальна: срібний дріт рубали на шматочки вагою 0,6-0,68 г, клали на ковадло і били молотом з штемпелем. Тому кожна монета — неправильної форми, як лусочка риби. Звідси народна назва — чешуйка. 
2. Реформа, яка створила копійку.
До 1534 року на Русі був хаос з грошей. Олена Глинська, мама Івана Грозного, провела реформу і ввела єдину копійку-новгородку. В московському рахунковому рублі стало рівно 100 копійок. Вага спочатку була близько 0,68 г, а наприкінці XVII ст. вже впала до 0,38 г. 
3. Що написано?
На таких монетах завжди одна формула. Як на прикладах з каталогів: напис в 5 рядків — Цар і Великий Князь Іван всієї Русі. Тобто це не просто гроші, а пропаганда — хто тут цар. 
4. Скільки вона ходила?
З 1535 по 1717 рік. Майже 200 років без зміни технології. Тільки Петро I остаточно знищив цю систему і почав карбувати круглі монети на європейський манер.
Легенди
Звідки назва “копійка”? Найпопулярніша легенда — від слова “копьё”. Бо вершник на монеті тримає саме спис. І це правда закріпилося офіційно. Після Івана Грозного цей вершник зі списом остаточно став державним символом. 
Гроші з луски дракона. Селяни вірили, що чешуйки — це луска того самого змія, якого вбив Юрій. Тому їх носили як оберіг, зашивали в одяг, клали в колиску до дитини.
Скарби Івана Грозного. За легендою, Іван IV наказував переплавляти срібло, награбоване у татар і бояр, саме на такі дрібні монети, щоб легше було ховати. Тому в Україні та на півдні Словаччини досі знаходять глечики з тисячами чешуйок — опричники ховали казну, коли тікали.
Монета, яку не можна чистити. Серед шукачів є прикмета: якщо чешуйку почистив кислотою до блиску — вона втрачає “пам’ять” і більше не приведе до скарбу