Копійка-чешуйка, кінець 1600-х - початок 1700-х років Чешуя - часи Петра І

Сторона з вершником: Святий Юрій Змієборець на коні б’є списом дракона. Це герб Москви. Звідси і слово “копійка” – від слова “копьё” – спис.
Сторона з написом: Там написано по-старослов’янськи:
ЦАРЬ И ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ ПЕТР АЛЕКСЕЕВИЧ або ИВАН – напис трохи стертий, але це точно титул царя. Саме так підписували всі монети до Петра.
Чому вона така крива, як риб’яча луска?
Її так і називають – чешуйка.
Її робили вручну, без верстатів:
1. Брали срібний дріт
2. Рубали його на маленькі шматочки, як ковбасу
3. Клали на ковадло і били молотком – шматок розплющувався в овальну лусочку
4. Зверху били другим молотком з штемпелем
Тому кожна монета – крива, різного розміру і ваги. Двох однакових не існує. Карбували їх з 1534 року (реформа Олени Глинської, мами Івана Грозного) і аж до 1718 року, поки Петро І не ввів нормальні круглі монети як в Європі.
Важить вона 0,3-0,5 грама срібла.
Легенда про ці монети:
За Івана Грозного ходила історія, що фальшивомонетникам лили в горло розплавлене срібло з цих самих чешуйок. А при Петрі І їх було так багато, що селяни носили їх в роті, бо кишені не було – звідси пішов вислів “залишитися без копійки в роті”.