Копійка-чешуйка, 16-17 століття. московське царство

1. Сторона з вершником – вершник на коні б’є списом змія. Це Святий Юрій Змієборець – герб Москви. Звідси пішла назва “копійка” – від слова “копьё” – спис.
2. Сторона з написом – напис в 3-4 рядки старослов’янською кирилицею:
ЦРЬ И ВЕЛИКIЙ КНЗЬ – розшифровується як “ЦАРЬ И ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ”. Далі мало б йти ім’я царя – Іван, Михайло, Петро, але на цьому екземплярі воно стерте.
Що це таке:
Її карбували вручну з 1534 по 1718 рік. Брали срібний дріт, рубали на шматочки, розплющували молотком на ковадлі і били штемпелем. Через це кожна монета крива, овальної форми, як риб’яча луска – тому її і прозвали “чешуйка”.
Метал – срібло високої проби, вага 0,35 – 0,5 грама.
Це були найдрібніші гроші того часу. 100 копійок = 1 рубль.
Це титул до Петра І. Таку легенду писали від Івана Грозного (1533) і до Петра І (1718). Точніше якого саме царя – треба дивитись під мікроскопом на дрібні літери під конем – там ставиться мітка монетного двору. На цій схоже на копійку Михайла Федоровича Романова (1613-1645) або Бориса Годунова (1598-1605) – перших Романових.
Петро І їх ненавидів. Він казав що це не гроші, а “воші”. Коли він вводив круглі монети як в Європі, він наказав всі чешуйки здати і переплавити. А народ їх ховав в глечики і закопував в землю – бо не вірив новим мідним грошам. Тому зараз 90% всіх чешуйок знаходять саме в глечиках-кладах.